ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS Пограничники, давайте поговорим о проблемах в Госпогранслужбе - 3!!!

Продолжение ветки пограничников. Друзья, перемещайтесь!!!

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 754

24.06.2017 8:15 ..исповедь "маленького человечка-приспособленца" или ? Ваше мнение

У Леніна, Хрущова, Сталіна совісті менше, ніж у собаки під хвостом – в’язень концтаборів 24 червня 2017, 06:21

91-річного Вадима Бойка, який нині продає книги на одній із вулиць Києва, можна без перебільшення назвати людиною-легендою. Під час війни він був підпільником, а згодом його вивезли до Німеччини. За спроби втекти чоловік потрапив у табір смерті Освенцим-Аушвіц. Потім був концтабір Маутхаузен, а опісля – Лінц-ІІІ.28 червня 1943 року міг стати останнім днем у житті Бойка – його розстріляли у гестапівській в’язниці Кракова. Але йому вдалося вижити! Нині про тяжке минуле нагадує татуювання-клеймо на руці “№ 131161”.

Після цього пан Вадим написав кілька книг, в яких розповів про пережите: “Слово після страти”, яку переклали багатьма мовами світу, “Якщо на землі є пекло”, “Лінц-драй”, “Останній поєдинок”, “На Руженському шосе”, “Кам’яна пошта”, “Мамина коса”, ”Незабутнє”.

“Обозревателю” вдалося поспілкуватися з диво-чоловіком. І якщо спочатку пан Вадим відмовлявся розповідати про себе – “Я пережив два інфаркти, ви хочете, щоб я знову згадував про всі ті події?”, то згодом залюбки поділився деталями про неволю, особисте життя і навіть покритикував владу.– Ви продаєте дуже багато книг. Усе життя їх збирали?

– Після війни, будучи студентом. Купував за власні кошти, хоча я був бідним студентом. Десять років прожив у гуртожитках – спершу студентських, а потім робочих. І мене три чи чотири рази за ці 10 років обкрадали. Я залишався ні з чим. І, найголовніше, що валізу забрали. У ній були всі мої рукописи. Отакі в нас люди…

– А як ви заробляли гроші?

– Я працював вантажником на товарній станції, в результаті чого зламав ліву руку. Після цього відновлювався на кафедрі лікувальної фізкультури. І так склалося, що потім став першокласним масажистом. Працював я в академіка Єлєцького, який був на той час головним ортопедом України, і завідував кафедрою лікувальної фізкультури. Це затягнулося на декілька років. Я душу вкладав у цю роботу, в мене опухали пальці від перенапруження, коли робив масаж. Пам’ятаю, як жінки в халат всовували гроші зі словами “Вы меня не бросайте, мне стало лучше”.

У 60-х роках мене активно почали передавати з однієї родини в іншу. А платили ж як! Яка-небудь жінка вагою 160 кг, гола, як мати народила, лягає на стіл, і я повинен її масажувати від вух до п’ят дві години. А її чоловік – директор центрального гастроному на Хрещатику – обслуговував партійну еліту. І він мені платив (тоді за 1 карбованець можна було їздити півдня по Києву) 25 карбованців лише за один масаж. Все, щоб я його жінку обслуговував. Я над нею прів, а потім мокрий весь залазив у них же вдома в душ – вони займали п’ятикімнатну квартиру, хоча тоді півмільйона людей жило в підвалах разом із крисами. Вони тримали кухаря вдома, який їх обслуговував за великі гроші, і я в них же й обідав. Генеральський обід і 25 карбованців!

Потім ця родина передала мене своїм родичам: “Ой, слушайте, обслужите. Это хорошие люди, они вам будут хорошо платить”. Так я почав працювати на дві сім’ї. І через рік купив своїм батькам у Києві шикарну кооперативну квартиру. Це був проект навіть не київських архітекторів, а чеських. Будинок із червоної цегли біля парку. Кругом зелень, і 50 метрів до зупинки тролейбуса. Краса. – А потім ви ким працювали?

– Викладав фізичну культуру у вузах Києва. За мене боролися! У 54-му році Радянський Союз провів останній в історії парад фізкультурників у Москві. Їх потім замінили Спартакіадами народів СРСР із подачі Вадима Яковича! А чому? Я писав у московських журналах статті, що це нісенітниця, безумство, показуха – воно не піднімає розвиток спорту в Радянському Союзі.

Я, незважаючи на Освенцим і всі переломи, став майстром спорту з акробатики і п’ятиразовим чемпіоном-військовим Прикарпатського військового округу зі стрілецьких видів спорту. І снайпером номер один був. А Прикарпатський військовий округ був за чисельністю найбільшим у Радянському Союзі– близько мільйона військовослужбовців.

– А коли ви почали писати?

– Одразу після війни. Але я нікому не показував тексти. Хто мене вчив? Ніхто. Я відчував серцем, що те, що я пережив, більше ніхто не пережив у світі. Я ж був членом підпільної організації в Освенцимі. Там було чимало комуністів. Вони мені казали ще там, в Освенцимі: “Можливо,ми всі загинемо, щоб ти був врятований, і твоїм святим обов’язком буде розказати людству про те, що ти і всі ми тут пережили”. Тому це зародилося ще там, літом 43-го року. Мені тоді було 17 років.

– Ви постійно промовляєте: “Купіть книгу, люди добрі. Ви допоможете мені, а я – нашим захисникам”. Ви є членом якоїсь волонтерської організації?

– Я в жодній організації не був офіційно. Пам’ятаю, коли отримав гонорар за свою книгу – 45 тисяч карбованців – пожертвував міністерству культури СРСР. Заробити такі гроші допоміг Тарас Сергійчук, тодішній директор видавництва “Дніпро”. Мені, новачку, мали дати як письменнику 1 категорії – 75 карбованців за друкований лист.А таким, як Олесь Гончар або Михайло Стельмах, героям соцпраці, депутатам, членам ЦК чи лауреатам всіх премій – їм за 7 категорією. Вам 75 карбованців за друкований лист, а їм 750 – у десять разів більше!

Так-от, завдяки Сергійчуку мені заплатили за сьомою. “Вадиме Яковичу, я це зроблю, в мене є можливість, мене за це не повісять. Я вам заплачу так, як цим всім гончарам і стельмахам”. І він бух мені 45 тисяч за раз. А “Волга” (тоді ж ніяких закордонних машин не було в Радянському Союзі), при чому Герої Радянського Союзу 5 років стояли в черзі, щоб отримати її, коштувала 36 тисяч. Але я не витратив ці гроші на авто, а віддав на пожертви. Думав, мене підтримає весь Радянський Союз, народні артисти, заслужені майстри спорту і так далі. І що ж ви думаєте? Нуль. Після мене жодного внеску не було, країна мовчала. От вам і радянські люди.

А ще колись був цікавий випадок із міністром Михайлом Ненашевим.Я тоді був вдома, чую, хтось дзвонить. Секретар жіночим голосом каже: “Вадим Якович, с вами хочет говорить министр Ненашев”. Я беру слухавку: “Вадим Якович, вы такой хороший человек, настоящий советский патриот. Вы знаете, позвольте ваш хотя бы один, а, может, и два иностранных гонорара в Фонд мира перечислить. Вы не получите ни копейки, вы согласны на такое предложение? Мы вас не забудем, что вы. Мы вас поднимем на 7-е небо”. Я кажу: “А куда вы хотите эти деньги перечислить?” “В Фонд мира СССР”. Я кажу: “Если судьба мира зависит от этого, то я готов снять последнюю рубаху”.

Він засміявся і каже: “Я другого ответа от вас не ожидал, вы настоящий молодец. В ближайшем будущем из ленинградского порта отходит в кругосветное плаванье крупнейший на планете 10-типалубный пассажирский лайнер”Советский Союз”. Два месяца он будет в пути и будет заходить в крупнейший порты всех океанов и морей, будут экскурсии по музеям, первоклассное питание и все прочее и вы будете там почетным гостем”. Я кажу “Благодарю вас”.

Проходить рівно місяць, я це точно запам’ятав, вмикаю телевізор, де повідомляють про “последние известия московские”. Чую, як кореспондент передає “Сегодня в 10 утра из ленинградского порта отошел лайнер “Советский Союз” в кругосветное путешествие. Посмотрите, как народ провожал этот лайнер, и играет оркестр ленинградского военного округа…” – Оце тобі…

– Навіть ніхто не згадав. А там їхали всі партійні працівники з дружинами, коханками, приватною охороною, шоферами, зі своїми тещами і т.д. Ось вам і ціна совісті. Я потім розказував про це всім письменникам спілки. Кажу, що у Брежнєва, Леніна, Хрущова, Сталіна совісті було менше, ніж у собаки під хвостом.

– А нині вам допомагає держава?

– Держава допомагає будувати маєтки, такі, як у графа Потоцького. Наприклад, якщо взяти Віктора Януковича. Колись він сказав досить абсурдну річ: “Голодомор 33-го, по сути, его не было, это был неурожай, это надуманная история”. Я, виступаючи по українському радіо після нього через тиждень, розповів, що в січні 33-го року за два тижні в мене померло 3 братики, сестричка, дідусь і бабуся, півсела і пів-України. А якщо наш президент не визнає Голодомору, то виникає запитання – що це за людина і кому вона служить? Коли я приїхав після цього ефіру, прибігли всі сусіди з усіх поверхів. Все кричали: “Що ви наробили? Вас уб’ють, ніхто й бачить не буде. Нащо ви зачепили?” Але, Слава тобі Господи, Янукович був зайнятий своїми мільярдами, і він не слухав цю передачу, очевидно, а йому ніхто не доповів, або не хотіли, щоб він нервувався. – А розкажіть, будь ласка, про свою дружину.

– З Капіталіною ми прожили 25 років і один одному не сказали жодного поганого слова. Ми очима спілкувалися і вгадували думки один одного… Вона померла 15 років тому. Дітей у нас не було.

П.С. Коли перехожі дізнаються про минуле Бойка, який просить у них купити книгу, відверто дивуються. Є й такі, хто дає гроші просто так. Але факт залишається фактом – цьому чоловіку потрібна підтримка. Тож якщо раптом будете на перехресті Рейтарської і Стрілецької у Києві, – купіть, будь ласка, книгу.

Интересно мнение посетителей этой ветки …

https://www.obozrevatel.com/ukr/news/31498-vizhiti-za-vsyaku-tsinu-stala- vidoma-tyazhka-dolya-91-richnogo-vyaznya-kontstaboru-z-kieva.htm


24.06.2017 8:16 ..исповедь "маленького человечка-приспособленца" или ? Ваше мнение

У Леніна, Хрущова, Сталіна совісті менше, ніж у собаки під хвостом – в’язень концтаборів 24 червня 2017, 06:21

91-річного Вадима Бойка, який нині продає книги на одній із вулиць Києва, можна без перебільшення назвати людиною-легендою. Під час війни він був підпільником, а згодом його вивезли до Німеччини. За спроби втекти чоловік потрапив у табір смерті Освенцим-Аушвіц. Потім був концтабір Маутхаузен, а опісля – Лінц-ІІІ.28 червня 1943 року міг стати останнім днем у житті Бойка – його розстріляли у гестапівській в’язниці Кракова. Але йому вдалося вижити! Нині про тяжке минуле нагадує татуювання-клеймо на руці “№ 131161”.

Після цього пан Вадим написав кілька книг, в яких розповів про пережите: “Слово після страти”, яку переклали багатьма мовами світу, “Якщо на землі є пекло”, “Лінц-драй”, “Останній поєдинок”, “На Руженському шосе”, “Кам’яна пошта”, “Мамина коса”, ”Незабутнє”.

“Обозревателю” вдалося поспілкуватися з диво-чоловіком. І якщо спочатку пан Вадим відмовлявся розповідати про себе – “Я пережив два інфаркти, ви хочете, щоб я знову згадував про всі ті події?”, то згодом залюбки поділився деталями про неволю, особисте життя і навіть покритикував владу.– Ви продаєте дуже багато книг. Усе життя їх збирали?

– Після війни, будучи студентом. Купував за власні кошти, хоча я був бідним студентом. Десять років прожив у гуртожитках – спершу студентських, а потім робочих. І мене три чи чотири рази за ці 10 років обкрадали. Я залишався ні з чим. І, найголовніше, що валізу забрали. У ній були всі мої рукописи. Отакі в нас люди…

– А як ви заробляли гроші?

– Я працював вантажником на товарній станції, в результаті чого зламав ліву руку. Після цього відновлювався на кафедрі лікувальної фізкультури. І так склалося, що потім став першокласним масажистом. Працював я в академіка Єлєцького, який був на той час головним ортопедом України, і завідував кафедрою лікувальної фізкультури. Це затягнулося на декілька років. Я душу вкладав у цю роботу, в мене опухали пальці від перенапруження, коли робив масаж. Пам’ятаю, як жінки в халат всовували гроші зі словами “Вы меня не бросайте, мне стало лучше”.

У 60-х роках мене активно почали передавати з однієї родини в іншу. А платили ж як! Яка-небудь жінка вагою 160 кг, гола, як мати народила, лягає на стіл, і я повинен її масажувати від вух до п’ят дві години. А її чоловік – директор центрального гастроному на Хрещатику – обслуговував партійну еліту. І він мені платив (тоді за 1 карбованець можна було їздити півдня по Києву) 25 карбованців лише за один масаж. Все, щоб я його жінку обслуговував. Я над нею прів, а потім мокрий весь залазив у них же вдома в душ – вони займали п’ятикімнатну квартиру, хоча тоді півмільйона людей жило в підвалах разом із крисами. Вони тримали кухаря вдома, який їх обслуговував за великі гроші, і я в них же й обідав. Генеральський обід і 25 карбованців!

Потім ця родина передала мене своїм родичам: “Ой, слушайте, обслужите. Это хорошие люди, они вам будут хорошо платить”. Так я почав працювати на дві сім’ї. І через рік купив своїм батькам у Києві шикарну кооперативну квартиру. Це був проект навіть не київських архітекторів, а чеських. Будинок із червоної цегли біля парку. Кругом зелень, і 50 метрів до зупинки тролейбуса. Краса. – А потім ви ким працювали?

– Викладав фізичну культуру у вузах Києва. За мене боролися! У 54-му році Радянський Союз провів останній в історії парад фізкультурників у Москві. Їх потім замінили Спартакіадами народів СРСР із подачі Вадима Яковича! А чому? Я писав у московських журналах статті, що це нісенітниця, безумство, показуха – воно не піднімає розвиток спорту в Радянському Союзі.

Я, незважаючи на Освенцим і всі переломи, став майстром спорту з акробатики і п’ятиразовим чемпіоном-військовим Прикарпатського військового округу зі стрілецьких видів спорту. І снайпером номер один був. А Прикарпатський військовий округ був за чисельністю найбільшим у Радянському Союзі– близько мільйона військовослужбовців.

– А коли ви почали писати?

– Одразу після війни. Але я нікому не показував тексти. Хто мене вчив? Ніхто. Я відчував серцем, що те, що я пережив, більше ніхто не пережив у світі. Я ж був членом підпільної організації в Освенцимі. Там було чимало комуністів. Вони мені казали ще там, в Освенцимі: “Можливо,ми всі загинемо, щоб ти був врятований, і твоїм святим обов’язком буде розказати людству про те, що ти і всі ми тут пережили”. Тому це зародилося ще там, літом 43-го року. Мені тоді було 17 років.

– Ви постійно промовляєте: “Купіть книгу, люди добрі. Ви допоможете мені, а я – нашим захисникам”. Ви є членом якоїсь волонтерської організації?

– Я в жодній організації не був офіційно. Пам’ятаю, коли отримав гонорар за свою книгу – 45 тисяч карбованців – пожертвував міністерству культури СРСР. Заробити такі гроші допоміг Тарас Сергійчук, тодішній директор видавництва “Дніпро”. Мені, новачку, мали дати як письменнику 1 категорії – 75 карбованців за друкований лист.А таким, як Олесь Гончар або Михайло Стельмах, героям соцпраці, депутатам, членам ЦК чи лауреатам всіх премій – їм за 7 категорією. Вам 75 карбованців за друкований лист, а їм 750 – у десять разів більше!

Так-от, завдяки Сергійчуку мені заплатили за сьомою. “Вадиме Яковичу, я це зроблю, в мене є можливість, мене за це не повісять. Я вам заплачу так, як цим всім гончарам і стельмахам”. І він бух мені 45 тисяч за раз. А “Волга” (тоді ж ніяких закордонних машин не було в Радянському Союзі), при чому Герої Радянського Союзу 5 років стояли в черзі, щоб отримати її, коштувала 36 тисяч. Але я не витратив ці гроші на авто, а віддав на пожертви. Думав, мене підтримає весь Радянський Союз, народні артисти, заслужені майстри спорту і так далі. І що ж ви думаєте? Нуль. Після мене жодного внеску не було, країна мовчала. От вам і радянські люди.

А ще колись був цікавий випадок із міністром Михайлом Ненашевим.Я тоді був вдома, чую, хтось дзвонить. Секретар жіночим голосом каже: “Вадим Якович, с вами хочет говорить министр Ненашев”. Я беру слухавку: “Вадим Якович, вы такой хороший человек, настоящий советский патриот. Вы знаете, позвольте ваш хотя бы один, а, может, и два иностранных гонорара в Фонд мира перечислить. Вы не получите ни копейки, вы согласны на такое предложение? Мы вас не забудем, что вы. Мы вас поднимем на 7-е небо”. Я кажу: “А куда вы хотите эти деньги перечислить?” “В Фонд мира СССР”. Я кажу: “Если судьба мира зависит от этого, то я готов снять последнюю рубаху”.

Він засміявся і каже: “Я другого ответа от вас не ожидал, вы настоящий молодец. В ближайшем будущем из ленинградского порта отходит в кругосветное плаванье крупнейший на планете 10-типалубный пассажирский лайнер”Советский Союз”. Два месяца он будет в пути и будет заходить в крупнейший порты всех океанов и морей, будут экскурсии по музеям, первоклассное питание и все прочее и вы будете там почетным гостем”. Я кажу “Благодарю вас”.

Проходить рівно місяць, я це точно запам’ятав, вмикаю телевізор, де повідомляють про “последние известия московские”. Чую, як кореспондент передає “Сегодня в 10 утра из ленинградского порта отошел лайнер “Советский Союз” в кругосветное путешествие. Посмотрите, как народ провожал этот лайнер, и играет оркестр ленинградского военного округа…” – Оце тобі…

– Навіть ніхто не згадав. А там їхали всі партійні працівники з дружинами, коханками, приватною охороною, шоферами, зі своїми тещами і т.д. Ось вам і ціна совісті. Я потім розказував про це всім письменникам спілки. Кажу, що у Брежнєва, Леніна, Хрущова, Сталіна совісті було менше, ніж у собаки під хвостом.

– А нині вам допомагає держава?

– Держава допомагає будувати маєтки, такі, як у графа Потоцького. Наприклад, якщо взяти Віктора Януковича. Колись він сказав досить абсурдну річ: “Голодомор 33-го, по сути, его не было, это был неурожай, это надуманная история”. Я, виступаючи по українському радіо після нього через тиждень, розповів, що в січні 33-го року за два тижні в мене померло 3 братики, сестричка, дідусь і бабуся, півсела і пів-України. А якщо наш президент не визнає Голодомору, то виникає запитання – що це за людина і кому вона служить? Коли я приїхав після цього ефіру, прибігли всі сусіди з усіх поверхів. Все кричали: “Що ви наробили? Вас уб’ють, ніхто й бачить не буде. Нащо ви зачепили?” Але, Слава тобі Господи, Янукович був зайнятий своїми мільярдами, і він не слухав цю передачу, очевидно, а йому ніхто не доповів, або не хотіли, щоб він нервувався. – А розкажіть, будь ласка, про свою дружину.

– З Капіталіною ми прожили 25 років і один одному не сказали жодного поганого слова. Ми очима спілкувалися і вгадували думки один одного… Вона померла 15 років тому. Дітей у нас не було.

П.С. Коли перехожі дізнаються про минуле Бойка, який просить у них купити книгу, відверто дивуються. Є й такі, хто дає гроші просто так. Але факт залишається фактом – цьому чоловіку потрібна підтримка. Тож якщо раптом будете на перехресті Рейтарської і Стрілецької у Києві, – купіть, будь ласка, книгу.

Интересно мнение посетителей этой ветки …

https://www.obozrevatel.com/ukr/news/31498-vizhiti-za-vsyaku-tsinu-stala- vidoma-tyazhka-dolya-91-richnogo-vyaznya-kontstaboru-z-kieva.htm


24.06.2017 9:14 Юрис

А чего вы так боитесь в АТО ехать ? Здесь все как во всех отрядах, ничего не поменялось, кто работал работает кто служил тот служит кто лизал и так лижет! Хочется предупредить что служебка на служебке но не бесплатно. Так что здесь тоже люди наживаются. Будьте бдительны кто берет вознаграждение — за вами уже идут!


24.06.2017 15:15 Секретар РНБО Олександр Турчинов

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов оголосив, що громадян Росії мають із часом пропускати через кордон до України тільки за біометричними закордонними паспортами і з одночасним контролем біометричних даних.

Виступаючи під час відкриття нового прикордонного відділу «Тополі» Харківського прикордонного загону, він заявив: «Прикордонники наразі розраховують технічні деталі і також розраховують, яке ще потрібне технічне й матеріальне обладнання для того, щоб, поки уряд визначається з запровадженням візового режиму (для громадян Росії – ред.), забезпечити пропуск по біометричних паспортах, і при перетинанні кордону будь-яким росіянином відбирати в нього ідентифікаційні ознаки: або відбитки пальців, або скан сітківки ока».

Як повідомляє кореспондент Радіо Свобода, Турчинов додав, що технічна робота для цього вже ведеться, і висловив сподівання, що уряд фінансово підтримає цю роботу, яка має дати результат протягом місяця.

При цьому секретар РНБО не назвав термінів запровадження такого комплексу перевірки.

Начальник Східного регіонального управління Держприкордонслужби Сергій Бідило підтвердив, що зараз уточнюється комплекс обладнання для такої перевірки, яке треба придбати і впровадити.

Олександр Турчинов уже не раз заявляв, що підтримує ідею запровадження візового режиму з Росією і що ще до запровадження віз потрібно дозволити в’їзд громадян Росії в Україну лише за біометричними паспортами. Таким чином, на думку секретаря РНБО, Україна може захиститися від проникнення на її територію «ворожої агентури та терористів».

Раніше міністр закордонних справ України Павло Клімкін виступив на підтримку ініціативи дозволити в’їзд до України громадянам Росії лише за умови «попереднього інформування» про намір перетнути українсько-російський кордон.

Міністр юстиції України Павло Петренко, зі свого боку, заявляв, що юридичні механізми для запровадження візового режиму з Росією готові і що для цього потрібне тільки політичне рішення.

Речник президента Росії Дмитро Песков заявляв, що в разі запровадження віз Росія відреагує симетрично.

https://www.radiosvoboda.org/a/news/28576760.html


24.06.2017 15:31 Аваков рассказал, когда закончат "Европейский Вал" на границе с РФ в Харько

Аваков рассказал, когда закончат “Европейский Вал” на границе с РФ в Харьковской области (фото)

http://www.segodnya.ua/ukraine/avakov-rasskazal-kogda-zakonchat-evrope yskiy-val-na-granice-s-rf-v-harkovskoy-oblasti-1032709.html


24.06.2017 15:33 В Харьковской обл. открыли новый контрольно-пропускной пункт «Тополя»

В Харьковской обл. открыли новый контрольно-пропускной пункт «Тополя» Секретарь СНБО Александр Турчинов и министр МВД Арсен Аваков в Харьковской обл. сегодня открыли новый контрольно-пропускной пункт “Тополя”. А.Аваков и А.Турчинов проверили техническое оснащение и оборудование пункта. “В связи с тем, что сейчас много переселенцев из временно оккупированных территорий начнут оформлять биометрические паспорта мы будем стараться детиальнее их проверять перед тем как выдавать эти паспорта”, — отметил А.Аваков. Секретарь СНБО и министр МВД после открытия нового КП, наградили пограничников и вручили ключи от новых квартир. Источник: http://ua.today/news/politics/v_harkovskoj_obl_otkryli_novyj_kontrolno_propuskno j_punkt_topolya


24.06.2017 17:45 Турчинов

В ВСУ, Нацгвардии и Госпогранслужбе не должно быть ни одного бездомного офицера – Турчинов Сегодня, 17:15

Украинские военнослужащие должны быть элитой общества, подчеркнул секретарь СНБО

Все офицеры Вооруженных сил Украины, Национальной гвардии и Государственной пограничной службы должны быть обеспечены жильем. Об этом заявил секретарь Совета национальной безопасности и обороны Украины (СНБО) Александр Турчинов. “В Вооруженных силах, в Национальной гвардии, в пограничных войсках не должно быть ни одного бездомного офицера”, – сказал он на брифинге в Харьковской области в субботу. “Это задача, над которой мы работаем и которую мы должны решить, если мы хотим, чтобы у нас не просто говорили, что военнослужащие – это элита общества, а чтобы они были этой элитой”, – добавил он. Напомним, 21 июня министр обороны Степан Полторак объявил, что первый в Украине призыв офицеров запаса на воинскую службу в ряды Вооруженных сил завершен. http://www.segodnya.ua/ukraine/v-vsu-nacgvardii-i-gospogransluzhbe-ne -dolzhno-byt-ni-odnogo-bezdomnogo-oficera-turchinov-1032722.html


24.06.2017 18:02 xiryrg

доречі хтось володіє інформацією про ВАК! якось він пройшов тихенько!


24.06.2017 18:38 Серый

На Овруч надвигается гроза! Всех доносчиков вычеслили, готовьтесь сукии


24.06.2017 19:17 СУМЫ

КАТЕРИНИЧ СКОРО КОНЕЦ МЕСЯЦА ГОТОВ ЕХАТЬ ЗА КАССОЙ , КАССА БУДЕТ ПРИЛИЧНАЯ ЗА ТВОИ СИГАРЕТЫ!!!


24.06.2017 19:37 123

Скажите где касса и мы возьмем всё


24.06.2017 21:20 xiryrgu

…дуже тихесенько…


24.06.2017 23:25 крым путин

ну нацыки,Путин уже в КРЫМУ,а вы все на Донбасс наступаете и бомбите,попробуйте хоть раз стрельнуть хотя бы питардой в сторону Крыма, где РОССИЯН НЕТУУУУУ!!! ОНИ В КРЫМУ !!! и ждут вас,почему вы решили что через ДОНБАСС ближе добраться в КРЫМ.давайте по прямой в КРЫМ не через Донбасс.вам расскажут, как принято на украине спрашивать чей Крым,вот кастрюлеголовые и спросите у КРЫМЧАН чей КРЫМ.удачи бандерлоги,учите гимн ДНР.


25.06.2017 0:19 попереднику

Красивчик, путин с маленькой буквы, все правильно это ОНО)))


25.06.2017 7:23 ЯХУТ

Я с укро-нацюков поражаюсь. Россия Крым отдавать не желает. Крымчане в Украину не хотят. Запад с Россией из-за Крыма воевать не хочет. Украинцы тоже не хотят воевать, причём как нормальные, на и свидомиты. Но при этом нацюки свято верят, что крым в Украину вернётся. Как?! Палец о палец не ударили, но “свято верят”. Что должно произойти?! Ну, как это случиться?! Я уже давно знаю, что на “святоверующих” рациональные доводы не действуют. Но подкалывать таких всегда прикольно.


25.06.2017 8:36 TT

Порошенко — как Левински, только быстрее, — журналист (ВИДЕО)

25.06.2017 — 6:00https://www.youtube.com/watch?v=Q6ouyhevnYg Порошенко — как Левински, только быстрее, — журналист (ВИДЕО) | Попытка ареста оппозиционного журналиста Игоря Гужвы — запугивание немногочисленных оставшихся адекватных СМИ Украины.

Продолжительность переговоров Порошенко и Трампа можно сравнить только со встречей Моники Левински с Биллом Клинтоном.

Итог поездки в США — схема с донецким углём «Роттердам плюс» меняется на «Пенсильвания минус».

К осени Украину ожидают выборы не только Рады и президента, но и местных советов.

Об этом, агенту Кремля из запрещённого ПолитНавигатора Валентину Филиппову, рассказал «агент Кремля» с другой стороны поребрика Руслан Коцаба.

Валентин Филиппов: Привет, Руслан. Интересует твое мнение по аресту Гужвы. Я никак не могу понять, для чего такие сложности? Зачем какую-то огромную сумму куда-то подкидывать, поднимать среди ночи огромное количество полицейских, куда-то ехать, ломать дверь, подключать каких-то бумагописак-юристов, которые придумывают какое-то обвинение.

Неужели не проще прийти вдвоём, скрутить мужика, увезти и сказать: — «Нефиг на Порошенко наезжать», в тюрьму, на тебе 15 лет.

И всё.

И было бы нормально.

Смотрите, сколько денег налогоплательщиков освободилось бы. Сколько дармоедов можно было бы отправить в АТО. Зачем такие сложности в такой простой ситуации?

Руслан Коцаба: Ты же понимаешь, что это для запугивания других адекватных журналистов, которые могут ещё себе позволить инакомыслие и какие-то журналистские стандарты. Когда можно позволить себе критиковать власть.

Да. Власть стремительно движется к диктатуре. И мы понимаем, что диктатура предусматривает отсутствие свободы слова. То есть, как и в моём случае, показательно бросить в тюрьму.

Но с Гужвой, я думаю, у них так не получится. Он же готовился к этому, он понимал, что его могут подставить. И, посему, я не думаю, что они сделали всю подставу чистенько. Более того, вот ты ерничаешь, говоришь, почему такие времена.

Я тебе скажу, во времена, когда было ещё КГБ, правопреемником которого есть СБУ, во времена КГБ Вячеслава Черновола покойного (я о его сыне не говорю, он больной, нельзя, он борется с диагнозом) Вячеслава Черновола тоже, когда не могли поймать на политике, они ему попытку изнасилования пришили.

Допустим, Степана Хмару, так как он был зубной техник, какое-то золотишко, как будто он хотел золотые коронки делать. А сейчас, понимаешь…

Валентин Филиппов: Ну, я понимаю. Знаменитого певца, исполнителя Александра Новикова посадили за торговлю кассетами. Или за ремонт магнитофонов. Сказали, что он магнитофонами спекулирует.

Руслан Коцаба: Видишь. У каждого прокурора есть на столе небольшая сумма для карманных расходов. Где-то один вечерок покутить. Как для прокурора 10 тысяч долларов, это не сумма. Мы же понимаем, для чего люди, вообще, идут в прокуратуру. Они же не для того, чтоб правды добиваться. Или невиновных освобождать.

Человек, который пошёл в прокуратуру работать, он преднамеренно знает, что он идёт воровать и грабить людей. Но не посредством пистолета или автомата, а у него есть удостоверение работника прокуратуры.

Но, возвращаясь к теме Гужвы. Я думаю, как и в моём случае, это дело рассыплется в пух и прах.

Но, Порошенко и его клика хотят показать всем геополитическим игрокам, и Трампу, и Меркель, и Путину, что пока они заняты проблемами Катара, Сирии и ИГИЛ,* он может себе позволить себе немножко побыковать. Это же звенья одной цепи. Пятеро депутатов подали на снятие депутатской неприкосновенности. Все из разных фракций. Теперь редактор оппозиционного интернет-ресурса. Страна-юэй.

Можно посчитать на пальцах одной руки, сколько осталось ресурсов, которые могут себе позволить работать в соответствии с общепринятыми стандартами журналистики. То есть, подавать несколько точек зрения. И критиковать власть.

Как и в моём случае, как и многих других, мы же понимаем, что агентом Путина или рукой Кремля не так сложно стать. Надо просто осмелиться критиковать власть.

Валентин Филиппов: Я знаю. Я агент Кремля уже около 10 лет. Поэтому, я знаю.

Руслан Коцаба: Я тоже агент Кремля. А Гужва, он такой, ещё не совсем.

Валентин Филиппов: Да. Мне понравился ряд примеров. Катар, Ливия и Гужва. Такие проблемы у сильных Мира сего.

А как ты считаешь, вот этот арест, наезд, расправа произошла сразу после окончания визита Порошенко в США. Мы знаем, что Гужва публиковал материалы, которые компрометировали президента нынешней Украины.

Так что услышал Порошенко в США? Он там услышал «фас», или его там пнули? И он вернулся и мстит.

Руслан Коцаба: Я патриот Украины, и мне очень прискорбно это сообщить, но получается, что слишком быстро заводит президентов в Овальном кабинете. Намного быстрее, чем Моника Левински. Если даже посчитать хронометраж 5 минут 25 секунд, именно столько длился обмен любезностями стандартный, и сравнить, предварительный визит был, — президент Панамы приезжал, или президент Румынии приезжал.

Мы же понимаем, что президенту не только дали между ног, не просто дали щелбан, такой, называется репан… вот так — шпок! «Слышь, малыш! Нам не до тебя!». Валентин Филиппов: Лычка.

Руслан Коцаба: Поэтому он понимает — денег ему не дадут. Какого-то оружия, которого он просит, летального, чтоб защищать свои бизнес-интересы, и продолжалось кровопролитие гражданское на Донбассе, тоже уже не видать. Поэтому он думает — та ещё перед осенью попробую надышаться.

Прискорбно это всё. Но это ещё не смертельно. Дно очередное пройдено. И мы летим дальше стремительно в пропасть. Когда Украина превратится в Сомали в центре Европы. Валентин Филиппов: А вам самому не страшно, что сравнили президента Украины со стажёркой, которая при виде американского президента неосторожно открывает рот от удивления. А потом бегает жалуется.

Вам самому не страшно там дальше находиться? Вот апелляция прокуратуры не очень хорошо закончилась. Вас могут тоже арестовать. Закрыть.

Руслан Коцаба: Нет, почему? Здесь не надо сексопатолога. 5 минут 25 секунд — это рекорд. В Мире такого не было пренебрежительного отношения к стране, которая по размеру до недавнего времени была ещё с Германию или Францию. Это показывает, что украинская власть — она ничего не представляет собой в геополитическом плане. Мы, действительно, не субъект геополитики, а объект.

С нами никто не хочет встречаться.

И мы понимаем, что Трамп хотел, чтобы все эти разговоры остановились — о том, что, якобы, российский след, выборы, хакеры, и тому подобное — вот такой небольшой реверанс, дескать, «встречусь я с вашим Порошенко» ….. Ничего такого необычного. 5 минут 25 секунд. И волки целы, и бараны умнее не стали.

Мне очень больно. Я — патриот Украины. Я физически ощущаю, как они ненавидят украинскую власть. Но такое: «Сукин сын, но наш сукин сын».

Помнишь психоз, который был с Катаром?

Валентин Филиппов: Да.

Руслан Коцаба: Поехал Трамп в Саудовскую Аравию, туда-сюда. И через неделю Катар опять стал самой демократической страной. Нужно было просто на 12 миллиардов закупить американских истребителей.

То же самое.

Поменяли Роттердам-плюс на Пенсильванию-минус. Уголь.

Валентин Филиппов: Да.

Руслан Коцаба: Это же какое унижение! Из Америки уголь тарабанить.

Валентин Филиппов: Не, ну, я думаю, что просто США впёрлись в нашу схему. Будет покупать у Южной Осетии донецкий уголь и через Россию поставлять на Украину.

Руслан Коцаба: США, действительно, страна, для которой нет друзей и врагов. У них интерес такой, чтоб на Украине не было ни войны, ни мира. А Порошенко силится, потуги у него такие, как у котёнка. Тужится, как котёнок, когда у него несварение желудка.

Порошенко тужится показать, будто он контролирует ситуацию в Украине. Американцы будут с каждым, кто докажет, что «я контролирую ситуацию в этом бардаке». Был бы это Аваков или Сеня Кролик, они бы с ним. Или Тимошенко. Им без разницы. Они понимают, что это скорпионы в одной банке. При чём, скорпионы, которые 25 лет не меняются.

Ты понимаешь, все понимают, только на выборах забывают, что именно Порошенко уникален там, что он, начиная с СДПУ(О) Медведчука, где он был соучредителем, потом Партия Регионов, где он вместе с Азаровым, тогда ещё Янукович был простым губернатором, а он был учредителем Партии Регионов. Потом ещё одно корыто власти, это «Ни Соби, Ни Украине», это НСНУ (Наша Украина). Теперь именной блок.

Валентин Филиппов: А ЗаЕдУ — это не он? Был такой блок ЗаЕдУ….

Руслан Коцаба: Мне кажется, ЗаЕдУ, не понимаю, почему, он не был. Надо поискать. Ты подал хорошую идею для журналистского расследования. Вот меня другой раз арестуют, я успею покопаться.

Валентин Филиппов: За Единую и Богатую Украину….. ЗаЕБу….

Руслан Коцаба: Ну, нам можно только смеяться. Потому, что ты вдумайся…. 5 минут 25 секунд.

Валентин Филиппов: Мы дольше.

Руслан Коцаба: Мы себе не можем такого позволить. Это же позор.

Валентин Филиппов: Хорошо. Руслан. Мы тут по эту сторону поребрика переживаем за тебя. На самом деле, поребриков никаких не существует, есть адекватные люди и не адекватные.

Руслан Коцаба: Не, ну, у нас ПолитНавигатор, уже запрещённый сайт.

Валентин Филиппов: Ну, ещё не заблокировали.

Руслан Коцаба: Некоторые провайдеры уже заблокировали. На всякий случай. Закон ещё не работает, а они перестраховались. Уже Ньюс-Фронт и ПолитНавигатор не открываются.

Валентин Филиппов: А ты знаешь, а на самом деле, после их заявления, заходов стало больше.

Руслан Коцаба: Мы, украинцы, так сделаны, что запретный плод слаще. Я раньше об этом не задумывался, но украинская власть делает хорошо две вещи. Она делает всё, что бы стремительно поменяться. Мы видим, что будут не только досрочные президентские выборы, но и парламентские. Возможно даже с местными выборами.

«Партия войны» — ты видишь, что они вытворяют. Они хотят менять закон. Менять АТО на другой военный термин, при этом они не понимают, бешенные, что по обе стороны линии разграничения в любом уголке Украины и ЛНР-ДНР люди хотят мира. Мы понимаем, что, если снова нападать, это десятки тысяч убитых.

Валентин Филиппов: Я, вообще, не понимаю. Так им хорошо было. Была эта Украина. Воровали, собирали с нас всех дань в разных формах. Тишина, спокойствие, свободная страна достаточно была. Говори, что хочешь. Делай, что хочешь. Зачем они это всё испортили, я не понимаю.

Руслан Коцаба: А я понимаю. Для них Украина, это не родная страна. Это бизнес-территория.

Валентин Филиппов: Для меня она тоже не родная. Я русский. Я всегда это говорил. Я гражданин Украины, но я русский. Но, мне жалко….

Руслан Коцаба: В нормальной стране, когда политическая нация, это не надо мерить череп, и с циркулем бегать, как крайне правые сейчас этим промышляют. Если нормальная страна, то евреи, русские, поляки: ты гражданин Украины, ты — украинец. Всё. Это, как, допустим, американцы. Те же американцы, кстати.

Валентин Филиппов: Не. Я не украинец. Не путай гражданина Украины с украинцем. Нет.

Руслан Коцаба: Нет! В нормальной стране есть политическая нация.

Валентин Филиппов: А я не нормальный. Я русский.

Руслан Коцаба: Ясно. Хорошо. Давай так. Я свою мысль окончу. Это мысль, что для них, для этих барыг-олигархов, Украина — это бизнес-территория. И им народ нужен именно как население. Как потребители их продукции и дешёвая рабочая сила.

Видишь, как они издеваются над пенсионерами? Пенсионеры не зарабатывают на себя. Туда-сюда, несколько миллионов умрут, ну, так что? Это нормально. Валентин Филиппов: Да и на органы они уже старые.

Руслан Коцаба: Да, и на органы они старые.

Вот если бы статью «геноцид» кто-нибудь озвучил. Из сильных мира сего. Возможно, Петру Алексеевичу, какой-то клерк в коридоре его отозвал, где Юлия Владимировна Трампа у туалета встречала, и сказал — слушай, там надо было с тобой сфотографироваться, но ты там перестань быковать.

Но он ничего не понял. Жалко.

То что с Гужвой. Кум президента Луценко не может себе позволить делать такой резонансный арест. Тем более, что это не чиновник, не депутат. Какая взятка? Это просто глупо.

Так что Гужва — это синдром запугивания. Власть понимает, что она не сможет контролировать ситуацию, если не задавит инакомыслие.

А нам надо делать всё, чтоб доказать гражданам, что есть ещё альтернативная точка зрения.

Валентин Филиппов: Хорошо. Спасибо. Счастливо. Пока. Береги себя.

Руслан Коцаба: Спасибо тебе. До свидания.


25.06.2017 9:22 777

Что с назаром ?


25.06.2017 10:06 Слободян

АП. Сидить чекає коли закличуть до гаранта.


25.06.2017 10:33 12345

На больничке, перед дембелем в июле!


25.06.2017 11:18 123

Ще вгодованого кабана Луцького ПЗ Скарвінка М.М. не знімають пора проти нього кримінал відкрити…


Комментировать