ORD

Человек не терпит насилия!

Вы можете читать нас на следующих доменах:
ord-ua.info ord-ua.biz ord-ua.org

RSS Пограничники, давайте поговорим о проблемах в Госпогранслужбе - 3!!!

Продолжение ветки пограничников. Друзья, перемещайтесь!!!

Версия для печати

 

 

Комментировать

Комментарии - страница 754

23.06.2017 11:18 ищи в Тылу. подсказка

Мав можливість сказати. Хто може відреагуватина це свавілля. В мукачівському загоні полковник НЕЧЕПОРЕНКО дістав вже своїми поборами, він вже як приват банк блять! Створює якісь копілки на потреби відділу, а скільки там грошей є знає тільки він і касир якого він назначив. А саме цікаве це те що ти дізнаєшся коли приходить зарплата, що тобі начислили премію і після чого-маєш ці кошти віддати касиру,а собі 10% за те що в темі. Але все одно св’ято-здай, день народження-здай,їде перевірка -здай. Но на цьому не все, кожного місяця це збори замполітів в загоні. Задача прислати велику телеграму,щоб взяли більше журналів ідокументації щоб не було видно що несуть, а там блять ВІСКІ,КОН’ЯК,чай,кофе,конфети. Зара ще сезон начнеться почне зайобувати то ящик клубніки то помідор. Ну а котлета за місяць в 3000 штуки це з кожного індивідуально, ну а якщо не має то цей замполіт “показник” на зборах за місяць,тіпа все погано, ви не вмієте, не можете, як би не ви то то в загоні був би порядок, все через Вас, я Вас відправлю на СХІД або в ПКШР. А загалом ця людина навіть не знає своїх підлеглих за ім’ям та по батькові, морально-психологічний стан,нагальних проблем, проблем в сім’ї і т.д. Він тільки назначає виних, оголошує стягнення короче прикриває свій зад. А якщо є якись негатив відразу ставить задачу, тіпа рішайте питання як хочете але воно має бути закрито щоб в ЗХРУ не дізналися. А якщо якомусь ветерану вручить грамоту то пропіариться на всі ЗМІ. Але вернемось до нагального, ЗУПИНІТЬ ЦІ ПОБОРИ.


23.06.2017 13:36 123

Как прошел ВАК?


23.06.2017 14:39 Для всех гидных

Ну что негодяи, как вам живётся при Назаренко? Лучше чем при Литвине? Сожрите друг друга!


23.06.2017 14:55 В Чопі знову стріляються строковики

Доброго дня всім. Сьогодні близько години тому в Чопському прикз. знову в/сл. строкової служби на впс “Саловка” вистрілив собі в живіт. Чому? Це питання потрібно задати вищим посадовим особам прикз., та вибачаюсь “взяти їх за яйця” чому таке сталося. А тому: “що вельмишановні керівники не проводять роботу з о/с, а тільки рішають, щоб не піти в зону АТО (м-р Панчоха В.М. під час оголошення на плацу впав в обморок, коли почув, що його хотять відправити в АТО, та на другу добу здійснив доповідь уже з шпиталю м.Львів, що в нього всі види гепатиту А,Б,В,С,Д……. і так дальше)”. То про що може бути мова? І мені як батькові дуже цікаво, що і як вони пояснять матері і батькові цього в/сл.


23.06.2017 15:43 хер сплю

А он что ребёнок, за которым постоянно смотреть надо — этот ваш срочник? На лицо признаки преступления, но было оно или нет, ответит следствие и решение суда. А вы сразу выводы военные делаете. Вам ведь не нравится положение дел в службе. Так вот оно, как раз, и есть результатом поспешных военных выводов руководства и халуйства подчинённых.


23.06.2017 18:20 впс Чернівці

Чергова відправка в АТО військовослужбовців загону а з франківського поста. І як завжди молодих відправляють а стукачі і жополизи такі як Беркій Василь, далі на місці. Знов ховаєтся за спиною брата в Києві і фальтшивими справками про то що він хворий на голову. Як бухати на службі то він здоровий а як їхати в АТО то він слабий. Доки ще то буде продовжуватись. Та гнида Беркій стукач і Адамкової і Вб тому його і ніхто не чіпає. Такі як Беркій треба всім. Як так можна на одному місці служити по 20 років. Вже накінець розбереться хто небуть з ним.


23.06.2017 20:19 для 14.55 и 15.43

Когда воспитательная работа организована на низком уровне или вообще отсутствует, то воинские коллективы — становятся прекрасной средой для процветания преступности, «неуставных взаимоотношений» и других правонарушений Проблема организационного укрепления воспитательной работы с личным составом относится к числу наиболее злободневных


23.06.2017 20:24 для впс чернивцы-да всем пофиг

Физика и биология могут объяснить далеко не все происходящее на нашей планете. Есть такие явления, которые не поддаются никакому объяснению. Даже ученые, несмотря на скептическое отношение к таким вещам, могут лишь развести руками и сказать: «чудеса, да и только».)))))


23.06.2017 20:26 Абв

Подскажите пожалуйста)Если супруги пограничники и мужа отправляют в АТО, могут ли жену перевести к нему по ее собственному желанию?


23.06.2017 23:28 Беркий

Я поеду в АТО вместе с Мороховым, Хабаром и Чижевским. А Морохов если думает что он как мобилизован и каждых полгода будет подписовать контракт тогда не уедет в АТО, ошибается, поедет и брат не поможет который сидит в Киеве. А еще на посту куча баб, пусть их берут, чем они отличаются от меня


24.06.2017 1:13 Для нарешті

А де ця онлайн служба???? Де її знайти???


24.06.2017 1:14 Для нарешті

А де ця онлайн служба???? Де її знайти???


24.06.2017 7:29 Выпускные детей политиков: куда поступят дочери Порошенко и сын Луценко

Выпускные детей политиков: куда поступят дочери Порошенко и сын Луценко (ФОТО)

24 июня в Украине завершается череда выпускных. Одним из VIP-выпускников этого года стал сын главы государства Михаил Порошенко

Впрочем, семья президента Украины занималась подготовкой сразу к двум выпускным балам — Михаил окончил Кловский лицей в Киеве, а старшие на год двойняшки Евгения и Александра — элитный Concord College в английском Шрусбери.

Младший сын президента тоже одновременно учился в двух заведениях и после выпускного в Кловском, будет еще год постигать науку в Concord College.

Согласно официальным данным, 3 из 4 выпускников этого заведения поступают в топ-10 университетов Великобритании, среди которых Кембридж, Оксфорд и Лондонская школа экономики. Как сообщают СМИ, дочери Порошенко продолжат учиться на острове.Также в этом году на выпускном сына побывал и кум Порошенко генеральный прокурор Украины Юрий Луценко. Его сын Виталий в этом году заканчивает киевскую гимназию Леси Украинки №117. По словам Виталия он решил стать дипломатом и обучение продолжит получать в Украине.

Никита Гонтарев — сын экс-главы Нацбанка Валерии Гонтаревой в этом году заканчивает Британскую международную школу, которая располагается в двух районах столицы. В интервью бывшая глава НБУ заявляла, что в месяц тратит около 100 тысяч гривен, а львиную долю этой суммы занимает обучение сына. После этого журналисты обратились в школу сына Гонтаревой и выяснила, что стоимость месяца обучения стоит 54 тысяч гривен

Последовать примеру Виталия Луценко может и дочь вице-премьера по гуманитарным вопросам и министра культуры Украины Вячеслава Кириленко София. Девушка училась в гуманитарном лицее при КНУ им. Шевченко и, возможно, будет сюда и поступать, не уезжая на Запад.Еще одна VIP-выпускница — Кристина Яценюк, дочь лидера «Народного фронта» Арсения Яценюка. Напомним, что раньше оба ребенка Яценюка (Кристина и София) были ученицами специализированной школы №89 с углубленным изучением английского языка, что на Печерке. Однако, в прошлом году родители перевели по совету знакомых Кристину в другую школу. Какое именно это учебное заведение Арсений и Терезия не афишируют.

Напомним, абитуриенты, которые пожелают вступить на медицинские специальности, в 2017 году должны будут преодолеть более жесткий вступительный конкурс.

А основатель компании Facebook Марк Цукерберг покорил социальные сети своим выступлением на вручении диплома Гарвардского университета.

politeka.net/450994-vypusknye-detey-politikov-kuda-postupyat-do cheri-poroshenko-i-syn-lutsenko/


24.06.2017 8:15 ..исповедь "маленького человечка-приспособленца" или ? Ваше мнение

У Леніна, Хрущова, Сталіна совісті менше, ніж у собаки під хвостом – в’язень концтаборів 24 червня 2017, 06:21

91-річного Вадима Бойка, який нині продає книги на одній із вулиць Києва, можна без перебільшення назвати людиною-легендою. Під час війни він був підпільником, а згодом його вивезли до Німеччини. За спроби втекти чоловік потрапив у табір смерті Освенцим-Аушвіц. Потім був концтабір Маутхаузен, а опісля – Лінц-ІІІ.28 червня 1943 року міг стати останнім днем у житті Бойка – його розстріляли у гестапівській в’язниці Кракова. Але йому вдалося вижити! Нині про тяжке минуле нагадує татуювання-клеймо на руці “№ 131161”.

Після цього пан Вадим написав кілька книг, в яких розповів про пережите: “Слово після страти”, яку переклали багатьма мовами світу, “Якщо на землі є пекло”, “Лінц-драй”, “Останній поєдинок”, “На Руженському шосе”, “Кам’яна пошта”, “Мамина коса”, ”Незабутнє”.

“Обозревателю” вдалося поспілкуватися з диво-чоловіком. І якщо спочатку пан Вадим відмовлявся розповідати про себе – “Я пережив два інфаркти, ви хочете, щоб я знову згадував про всі ті події?”, то згодом залюбки поділився деталями про неволю, особисте життя і навіть покритикував владу.– Ви продаєте дуже багато книг. Усе життя їх збирали?

– Після війни, будучи студентом. Купував за власні кошти, хоча я був бідним студентом. Десять років прожив у гуртожитках – спершу студентських, а потім робочих. І мене три чи чотири рази за ці 10 років обкрадали. Я залишався ні з чим. І, найголовніше, що валізу забрали. У ній були всі мої рукописи. Отакі в нас люди…

– А як ви заробляли гроші?

– Я працював вантажником на товарній станції, в результаті чого зламав ліву руку. Після цього відновлювався на кафедрі лікувальної фізкультури. І так склалося, що потім став першокласним масажистом. Працював я в академіка Єлєцького, який був на той час головним ортопедом України, і завідував кафедрою лікувальної фізкультури. Це затягнулося на декілька років. Я душу вкладав у цю роботу, в мене опухали пальці від перенапруження, коли робив масаж. Пам’ятаю, як жінки в халат всовували гроші зі словами “Вы меня не бросайте, мне стало лучше”.

У 60-х роках мене активно почали передавати з однієї родини в іншу. А платили ж як! Яка-небудь жінка вагою 160 кг, гола, як мати народила, лягає на стіл, і я повинен її масажувати від вух до п’ят дві години. А її чоловік – директор центрального гастроному на Хрещатику – обслуговував партійну еліту. І він мені платив (тоді за 1 карбованець можна було їздити півдня по Києву) 25 карбованців лише за один масаж. Все, щоб я його жінку обслуговував. Я над нею прів, а потім мокрий весь залазив у них же вдома в душ – вони займали п’ятикімнатну квартиру, хоча тоді півмільйона людей жило в підвалах разом із крисами. Вони тримали кухаря вдома, який їх обслуговував за великі гроші, і я в них же й обідав. Генеральський обід і 25 карбованців!

Потім ця родина передала мене своїм родичам: “Ой, слушайте, обслужите. Это хорошие люди, они вам будут хорошо платить”. Так я почав працювати на дві сім’ї. І через рік купив своїм батькам у Києві шикарну кооперативну квартиру. Це був проект навіть не київських архітекторів, а чеських. Будинок із червоної цегли біля парку. Кругом зелень, і 50 метрів до зупинки тролейбуса. Краса. – А потім ви ким працювали?

– Викладав фізичну культуру у вузах Києва. За мене боролися! У 54-му році Радянський Союз провів останній в історії парад фізкультурників у Москві. Їх потім замінили Спартакіадами народів СРСР із подачі Вадима Яковича! А чому? Я писав у московських журналах статті, що це нісенітниця, безумство, показуха – воно не піднімає розвиток спорту в Радянському Союзі.

Я, незважаючи на Освенцим і всі переломи, став майстром спорту з акробатики і п’ятиразовим чемпіоном-військовим Прикарпатського військового округу зі стрілецьких видів спорту. І снайпером номер один був. А Прикарпатський військовий округ був за чисельністю найбільшим у Радянському Союзі– близько мільйона військовослужбовців.

– А коли ви почали писати?

– Одразу після війни. Але я нікому не показував тексти. Хто мене вчив? Ніхто. Я відчував серцем, що те, що я пережив, більше ніхто не пережив у світі. Я ж був членом підпільної організації в Освенцимі. Там було чимало комуністів. Вони мені казали ще там, в Освенцимі: “Можливо,ми всі загинемо, щоб ти був врятований, і твоїм святим обов’язком буде розказати людству про те, що ти і всі ми тут пережили”. Тому це зародилося ще там, літом 43-го року. Мені тоді було 17 років.

– Ви постійно промовляєте: “Купіть книгу, люди добрі. Ви допоможете мені, а я – нашим захисникам”. Ви є членом якоїсь волонтерської організації?

– Я в жодній організації не був офіційно. Пам’ятаю, коли отримав гонорар за свою книгу – 45 тисяч карбованців – пожертвував міністерству культури СРСР. Заробити такі гроші допоміг Тарас Сергійчук, тодішній директор видавництва “Дніпро”. Мені, новачку, мали дати як письменнику 1 категорії – 75 карбованців за друкований лист.А таким, як Олесь Гончар або Михайло Стельмах, героям соцпраці, депутатам, членам ЦК чи лауреатам всіх премій – їм за 7 категорією. Вам 75 карбованців за друкований лист, а їм 750 – у десять разів більше!

Так-от, завдяки Сергійчуку мені заплатили за сьомою. “Вадиме Яковичу, я це зроблю, в мене є можливість, мене за це не повісять. Я вам заплачу так, як цим всім гончарам і стельмахам”. І він бух мені 45 тисяч за раз. А “Волга” (тоді ж ніяких закордонних машин не було в Радянському Союзі), при чому Герої Радянського Союзу 5 років стояли в черзі, щоб отримати її, коштувала 36 тисяч. Але я не витратив ці гроші на авто, а віддав на пожертви. Думав, мене підтримає весь Радянський Союз, народні артисти, заслужені майстри спорту і так далі. І що ж ви думаєте? Нуль. Після мене жодного внеску не було, країна мовчала. От вам і радянські люди.

А ще колись був цікавий випадок із міністром Михайлом Ненашевим.Я тоді був вдома, чую, хтось дзвонить. Секретар жіночим голосом каже: “Вадим Якович, с вами хочет говорить министр Ненашев”. Я беру слухавку: “Вадим Якович, вы такой хороший человек, настоящий советский патриот. Вы знаете, позвольте ваш хотя бы один, а, может, и два иностранных гонорара в Фонд мира перечислить. Вы не получите ни копейки, вы согласны на такое предложение? Мы вас не забудем, что вы. Мы вас поднимем на 7-е небо”. Я кажу: “А куда вы хотите эти деньги перечислить?” “В Фонд мира СССР”. Я кажу: “Если судьба мира зависит от этого, то я готов снять последнюю рубаху”.

Він засміявся і каже: “Я другого ответа от вас не ожидал, вы настоящий молодец. В ближайшем будущем из ленинградского порта отходит в кругосветное плаванье крупнейший на планете 10-типалубный пассажирский лайнер”Советский Союз”. Два месяца он будет в пути и будет заходить в крупнейший порты всех океанов и морей, будут экскурсии по музеям, первоклассное питание и все прочее и вы будете там почетным гостем”. Я кажу “Благодарю вас”.

Проходить рівно місяць, я це точно запам’ятав, вмикаю телевізор, де повідомляють про “последние известия московские”. Чую, як кореспондент передає “Сегодня в 10 утра из ленинградского порта отошел лайнер “Советский Союз” в кругосветное путешествие. Посмотрите, как народ провожал этот лайнер, и играет оркестр ленинградского военного округа…” – Оце тобі…

– Навіть ніхто не згадав. А там їхали всі партійні працівники з дружинами, коханками, приватною охороною, шоферами, зі своїми тещами і т.д. Ось вам і ціна совісті. Я потім розказував про це всім письменникам спілки. Кажу, що у Брежнєва, Леніна, Хрущова, Сталіна совісті було менше, ніж у собаки під хвостом.

– А нині вам допомагає держава?

– Держава допомагає будувати маєтки, такі, як у графа Потоцького. Наприклад, якщо взяти Віктора Януковича. Колись він сказав досить абсурдну річ: “Голодомор 33-го, по сути, его не было, это был неурожай, это надуманная история”. Я, виступаючи по українському радіо після нього через тиждень, розповів, що в січні 33-го року за два тижні в мене померло 3 братики, сестричка, дідусь і бабуся, півсела і пів-України. А якщо наш президент не визнає Голодомору, то виникає запитання – що це за людина і кому вона служить? Коли я приїхав після цього ефіру, прибігли всі сусіди з усіх поверхів. Все кричали: “Що ви наробили? Вас уб’ють, ніхто й бачить не буде. Нащо ви зачепили?” Але, Слава тобі Господи, Янукович був зайнятий своїми мільярдами, і він не слухав цю передачу, очевидно, а йому ніхто не доповів, або не хотіли, щоб він нервувався. – А розкажіть, будь ласка, про свою дружину.

– З Капіталіною ми прожили 25 років і один одному не сказали жодного поганого слова. Ми очима спілкувалися і вгадували думки один одного… Вона померла 15 років тому. Дітей у нас не було.

П.С. Коли перехожі дізнаються про минуле Бойка, який просить у них купити книгу, відверто дивуються. Є й такі, хто дає гроші просто так. Але факт залишається фактом – цьому чоловіку потрібна підтримка. Тож якщо раптом будете на перехресті Рейтарської і Стрілецької у Києві, – купіть, будь ласка, книгу.

Интересно мнение посетителей этой ветки …

https://www.obozrevatel.com/ukr/news/31498-vizhiti-za-vsyaku-tsinu-stala- vidoma-tyazhka-dolya-91-richnogo-vyaznya-kontstaboru-z-kieva.htm


24.06.2017 8:16 ..исповедь "маленького человечка-приспособленца" или ? Ваше мнение

У Леніна, Хрущова, Сталіна совісті менше, ніж у собаки під хвостом – в’язень концтаборів 24 червня 2017, 06:21

91-річного Вадима Бойка, який нині продає книги на одній із вулиць Києва, можна без перебільшення назвати людиною-легендою. Під час війни він був підпільником, а згодом його вивезли до Німеччини. За спроби втекти чоловік потрапив у табір смерті Освенцим-Аушвіц. Потім був концтабір Маутхаузен, а опісля – Лінц-ІІІ.28 червня 1943 року міг стати останнім днем у житті Бойка – його розстріляли у гестапівській в’язниці Кракова. Але йому вдалося вижити! Нині про тяжке минуле нагадує татуювання-клеймо на руці “№ 131161”.

Після цього пан Вадим написав кілька книг, в яких розповів про пережите: “Слово після страти”, яку переклали багатьма мовами світу, “Якщо на землі є пекло”, “Лінц-драй”, “Останній поєдинок”, “На Руженському шосе”, “Кам’яна пошта”, “Мамина коса”, ”Незабутнє”.

“Обозревателю” вдалося поспілкуватися з диво-чоловіком. І якщо спочатку пан Вадим відмовлявся розповідати про себе – “Я пережив два інфаркти, ви хочете, щоб я знову згадував про всі ті події?”, то згодом залюбки поділився деталями про неволю, особисте життя і навіть покритикував владу.– Ви продаєте дуже багато книг. Усе життя їх збирали?

– Після війни, будучи студентом. Купував за власні кошти, хоча я був бідним студентом. Десять років прожив у гуртожитках – спершу студентських, а потім робочих. І мене три чи чотири рази за ці 10 років обкрадали. Я залишався ні з чим. І, найголовніше, що валізу забрали. У ній були всі мої рукописи. Отакі в нас люди…

– А як ви заробляли гроші?

– Я працював вантажником на товарній станції, в результаті чого зламав ліву руку. Після цього відновлювався на кафедрі лікувальної фізкультури. І так склалося, що потім став першокласним масажистом. Працював я в академіка Єлєцького, який був на той час головним ортопедом України, і завідував кафедрою лікувальної фізкультури. Це затягнулося на декілька років. Я душу вкладав у цю роботу, в мене опухали пальці від перенапруження, коли робив масаж. Пам’ятаю, як жінки в халат всовували гроші зі словами “Вы меня не бросайте, мне стало лучше”.

У 60-х роках мене активно почали передавати з однієї родини в іншу. А платили ж як! Яка-небудь жінка вагою 160 кг, гола, як мати народила, лягає на стіл, і я повинен її масажувати від вух до п’ят дві години. А її чоловік – директор центрального гастроному на Хрещатику – обслуговував партійну еліту. І він мені платив (тоді за 1 карбованець можна було їздити півдня по Києву) 25 карбованців лише за один масаж. Все, щоб я його жінку обслуговував. Я над нею прів, а потім мокрий весь залазив у них же вдома в душ – вони займали п’ятикімнатну квартиру, хоча тоді півмільйона людей жило в підвалах разом із крисами. Вони тримали кухаря вдома, який їх обслуговував за великі гроші, і я в них же й обідав. Генеральський обід і 25 карбованців!

Потім ця родина передала мене своїм родичам: “Ой, слушайте, обслужите. Это хорошие люди, они вам будут хорошо платить”. Так я почав працювати на дві сім’ї. І через рік купив своїм батькам у Києві шикарну кооперативну квартиру. Це був проект навіть не київських архітекторів, а чеських. Будинок із червоної цегли біля парку. Кругом зелень, і 50 метрів до зупинки тролейбуса. Краса. – А потім ви ким працювали?

– Викладав фізичну культуру у вузах Києва. За мене боролися! У 54-му році Радянський Союз провів останній в історії парад фізкультурників у Москві. Їх потім замінили Спартакіадами народів СРСР із подачі Вадима Яковича! А чому? Я писав у московських журналах статті, що це нісенітниця, безумство, показуха – воно не піднімає розвиток спорту в Радянському Союзі.

Я, незважаючи на Освенцим і всі переломи, став майстром спорту з акробатики і п’ятиразовим чемпіоном-військовим Прикарпатського військового округу зі стрілецьких видів спорту. І снайпером номер один був. А Прикарпатський військовий округ був за чисельністю найбільшим у Радянському Союзі– близько мільйона військовослужбовців.

– А коли ви почали писати?

– Одразу після війни. Але я нікому не показував тексти. Хто мене вчив? Ніхто. Я відчував серцем, що те, що я пережив, більше ніхто не пережив у світі. Я ж був членом підпільної організації в Освенцимі. Там було чимало комуністів. Вони мені казали ще там, в Освенцимі: “Можливо,ми всі загинемо, щоб ти був врятований, і твоїм святим обов’язком буде розказати людству про те, що ти і всі ми тут пережили”. Тому це зародилося ще там, літом 43-го року. Мені тоді було 17 років.

– Ви постійно промовляєте: “Купіть книгу, люди добрі. Ви допоможете мені, а я – нашим захисникам”. Ви є членом якоїсь волонтерської організації?

– Я в жодній організації не був офіційно. Пам’ятаю, коли отримав гонорар за свою книгу – 45 тисяч карбованців – пожертвував міністерству культури СРСР. Заробити такі гроші допоміг Тарас Сергійчук, тодішній директор видавництва “Дніпро”. Мені, новачку, мали дати як письменнику 1 категорії – 75 карбованців за друкований лист.А таким, як Олесь Гончар або Михайло Стельмах, героям соцпраці, депутатам, членам ЦК чи лауреатам всіх премій – їм за 7 категорією. Вам 75 карбованців за друкований лист, а їм 750 – у десять разів більше!

Так-от, завдяки Сергійчуку мені заплатили за сьомою. “Вадиме Яковичу, я це зроблю, в мене є можливість, мене за це не повісять. Я вам заплачу так, як цим всім гончарам і стельмахам”. І він бух мені 45 тисяч за раз. А “Волга” (тоді ж ніяких закордонних машин не було в Радянському Союзі), при чому Герої Радянського Союзу 5 років стояли в черзі, щоб отримати її, коштувала 36 тисяч. Але я не витратив ці гроші на авто, а віддав на пожертви. Думав, мене підтримає весь Радянський Союз, народні артисти, заслужені майстри спорту і так далі. І що ж ви думаєте? Нуль. Після мене жодного внеску не було, країна мовчала. От вам і радянські люди.

А ще колись був цікавий випадок із міністром Михайлом Ненашевим.Я тоді був вдома, чую, хтось дзвонить. Секретар жіночим голосом каже: “Вадим Якович, с вами хочет говорить министр Ненашев”. Я беру слухавку: “Вадим Якович, вы такой хороший человек, настоящий советский патриот. Вы знаете, позвольте ваш хотя бы один, а, может, и два иностранных гонорара в Фонд мира перечислить. Вы не получите ни копейки, вы согласны на такое предложение? Мы вас не забудем, что вы. Мы вас поднимем на 7-е небо”. Я кажу: “А куда вы хотите эти деньги перечислить?” “В Фонд мира СССР”. Я кажу: “Если судьба мира зависит от этого, то я готов снять последнюю рубаху”.

Він засміявся і каже: “Я другого ответа от вас не ожидал, вы настоящий молодец. В ближайшем будущем из ленинградского порта отходит в кругосветное плаванье крупнейший на планете 10-типалубный пассажирский лайнер”Советский Союз”. Два месяца он будет в пути и будет заходить в крупнейший порты всех океанов и морей, будут экскурсии по музеям, первоклассное питание и все прочее и вы будете там почетным гостем”. Я кажу “Благодарю вас”.

Проходить рівно місяць, я це точно запам’ятав, вмикаю телевізор, де повідомляють про “последние известия московские”. Чую, як кореспондент передає “Сегодня в 10 утра из ленинградского порта отошел лайнер “Советский Союз” в кругосветное путешествие. Посмотрите, как народ провожал этот лайнер, и играет оркестр ленинградского военного округа…” – Оце тобі…

– Навіть ніхто не згадав. А там їхали всі партійні працівники з дружинами, коханками, приватною охороною, шоферами, зі своїми тещами і т.д. Ось вам і ціна совісті. Я потім розказував про це всім письменникам спілки. Кажу, що у Брежнєва, Леніна, Хрущова, Сталіна совісті було менше, ніж у собаки під хвостом.

– А нині вам допомагає держава?

– Держава допомагає будувати маєтки, такі, як у графа Потоцького. Наприклад, якщо взяти Віктора Януковича. Колись він сказав досить абсурдну річ: “Голодомор 33-го, по сути, его не было, это был неурожай, это надуманная история”. Я, виступаючи по українському радіо після нього через тиждень, розповів, що в січні 33-го року за два тижні в мене померло 3 братики, сестричка, дідусь і бабуся, півсела і пів-України. А якщо наш президент не визнає Голодомору, то виникає запитання – що це за людина і кому вона служить? Коли я приїхав після цього ефіру, прибігли всі сусіди з усіх поверхів. Все кричали: “Що ви наробили? Вас уб’ють, ніхто й бачить не буде. Нащо ви зачепили?” Але, Слава тобі Господи, Янукович був зайнятий своїми мільярдами, і він не слухав цю передачу, очевидно, а йому ніхто не доповів, або не хотіли, щоб він нервувався. – А розкажіть, будь ласка, про свою дружину.

– З Капіталіною ми прожили 25 років і один одному не сказали жодного поганого слова. Ми очима спілкувалися і вгадували думки один одного… Вона померла 15 років тому. Дітей у нас не було.

П.С. Коли перехожі дізнаються про минуле Бойка, який просить у них купити книгу, відверто дивуються. Є й такі, хто дає гроші просто так. Але факт залишається фактом – цьому чоловіку потрібна підтримка. Тож якщо раптом будете на перехресті Рейтарської і Стрілецької у Києві, – купіть, будь ласка, книгу.

Интересно мнение посетителей этой ветки …

https://www.obozrevatel.com/ukr/news/31498-vizhiti-za-vsyaku-tsinu-stala- vidoma-tyazhka-dolya-91-richnogo-vyaznya-kontstaboru-z-kieva.htm


24.06.2017 9:14 Юрис

А чего вы так боитесь в АТО ехать ? Здесь все как во всех отрядах, ничего не поменялось, кто работал работает кто служил тот служит кто лизал и так лижет! Хочется предупредить что служебка на служебке но не бесплатно. Так что здесь тоже люди наживаются. Будьте бдительны кто берет вознаграждение — за вами уже идут!


24.06.2017 15:15 Секретар РНБО Олександр Турчинов

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов оголосив, що громадян Росії мають із часом пропускати через кордон до України тільки за біометричними закордонними паспортами і з одночасним контролем біометричних даних.

Виступаючи під час відкриття нового прикордонного відділу «Тополі» Харківського прикордонного загону, він заявив: «Прикордонники наразі розраховують технічні деталі і також розраховують, яке ще потрібне технічне й матеріальне обладнання для того, щоб, поки уряд визначається з запровадженням візового режиму (для громадян Росії – ред.), забезпечити пропуск по біометричних паспортах, і при перетинанні кордону будь-яким росіянином відбирати в нього ідентифікаційні ознаки: або відбитки пальців, або скан сітківки ока».

Як повідомляє кореспондент Радіо Свобода, Турчинов додав, що технічна робота для цього вже ведеться, і висловив сподівання, що уряд фінансово підтримає цю роботу, яка має дати результат протягом місяця.

При цьому секретар РНБО не назвав термінів запровадження такого комплексу перевірки.

Начальник Східного регіонального управління Держприкордонслужби Сергій Бідило підтвердив, що зараз уточнюється комплекс обладнання для такої перевірки, яке треба придбати і впровадити.

Олександр Турчинов уже не раз заявляв, що підтримує ідею запровадження візового режиму з Росією і що ще до запровадження віз потрібно дозволити в’їзд громадян Росії в Україну лише за біометричними паспортами. Таким чином, на думку секретаря РНБО, Україна може захиститися від проникнення на її територію «ворожої агентури та терористів».

Раніше міністр закордонних справ України Павло Клімкін виступив на підтримку ініціативи дозволити в’їзд до України громадянам Росії лише за умови «попереднього інформування» про намір перетнути українсько-російський кордон.

Міністр юстиції України Павло Петренко, зі свого боку, заявляв, що юридичні механізми для запровадження візового режиму з Росією готові і що для цього потрібне тільки політичне рішення.

Речник президента Росії Дмитро Песков заявляв, що в разі запровадження віз Росія відреагує симетрично.

https://www.radiosvoboda.org/a/news/28576760.html


24.06.2017 15:31 Аваков рассказал, когда закончат "Европейский Вал" на границе с РФ в Харько

Аваков рассказал, когда закончат “Европейский Вал” на границе с РФ в Харьковской области (фото)

http://www.segodnya.ua/ukraine/avakov-rasskazal-kogda-zakonchat-evrope yskiy-val-na-granice-s-rf-v-harkovskoy-oblasti-1032709.html


24.06.2017 15:33 В Харьковской обл. открыли новый контрольно-пропускной пункт «Тополя»

В Харьковской обл. открыли новый контрольно-пропускной пункт «Тополя» Секретарь СНБО Александр Турчинов и министр МВД Арсен Аваков в Харьковской обл. сегодня открыли новый контрольно-пропускной пункт “Тополя”. А.Аваков и А.Турчинов проверили техническое оснащение и оборудование пункта. “В связи с тем, что сейчас много переселенцев из временно оккупированных территорий начнут оформлять биометрические паспорта мы будем стараться детиальнее их проверять перед тем как выдавать эти паспорта”, — отметил А.Аваков. Секретарь СНБО и министр МВД после открытия нового КП, наградили пограничников и вручили ключи от новых квартир. Источник: http://ua.today/news/politics/v_harkovskoj_obl_otkryli_novyj_kontrolno_propuskno j_punkt_topolya


24.06.2017 17:45 Турчинов

В ВСУ, Нацгвардии и Госпогранслужбе не должно быть ни одного бездомного офицера – Турчинов Сегодня, 17:15

Украинские военнослужащие должны быть элитой общества, подчеркнул секретарь СНБО

Все офицеры Вооруженных сил Украины, Национальной гвардии и Государственной пограничной службы должны быть обеспечены жильем. Об этом заявил секретарь Совета национальной безопасности и обороны Украины (СНБО) Александр Турчинов. “В Вооруженных силах, в Национальной гвардии, в пограничных войсках не должно быть ни одного бездомного офицера”, – сказал он на брифинге в Харьковской области в субботу. “Это задача, над которой мы работаем и которую мы должны решить, если мы хотим, чтобы у нас не просто говорили, что военнослужащие – это элита общества, а чтобы они были этой элитой”, – добавил он. Напомним, 21 июня министр обороны Степан Полторак объявил, что первый в Украине призыв офицеров запаса на воинскую службу в ряды Вооруженных сил завершен. http://www.segodnya.ua/ukraine/v-vsu-nacgvardii-i-gospogransluzhbe-ne -dolzhno-byt-ni-odnogo-bezdomnogo-oficera-turchinov-1032722.html


Комментировать